Стаття: Jim Dunlop. Півстолітня історія успіху

Джим Данлоп (1936–2019): засновник компанії Dunlop Manufacturing та ключовий винахідник у галузі медіаторів, каподастрів та інших гітарних аксесуарів, Джим присвятив усе своє життя тому, щоб музикантам було простіше та приємніше висловлювати себе. Ведений безстрашним новаторським духом, він невпинно шукав шляхи покращення та розширення можливостей, доступних для музикантів у всьому світі.

Сьогодні ми віддаємо шану великій людині, ім'я якої золотими літерами вписано в історію музики та музичної індустрії. Ця стаття з 16 випуску нашого журналу JAM Music Magazine розповідає про 50-річний ювілей компанії та про те, як Джим Данлоп створив новий сегмент у музичній індустрії XX століття.

JIM DUNLOP - Півстолітня історія успіху

Компанія Dunlop створює "приємності та корисності" для музикантів вже настільки давно, що важко пригадати ті часи, коли їх не було. Цікаво й те, що назва Dunlop – це не просто чиєсь прізвище – компанія названа на честь конкретної людини. Більше 50 років тому ця людина була досить проникливою, щоб побачити нішу на ринку, досить винахідливою, щоб створити продукт, здатний цю нішу заповнити і досить безстрашний, щоб вирішити продавати цей продукт мільйонам музикантів. Саме поєднання безстрашності та підприємливості призвело Джима Данлопа до США з Канади у 1960-х роках. З нагоди 50-річного ювілею Dunlop, Джим Данлоп та його син Джиммі розкажуть нам про зародження компанії та головні віхи в її історії.

Гітарний каподастр: новий початок

"Якось я отримав листівку від свого друга" - згадує Джим Данлоп. “На обкладинці там була зображена красива дівчина у бікіні та підпис “+32° на пляжі Muscle Beach”. У Оттаві ж у цей час було -11°. Саме тоді я твердо вирішив - настав час забиратися звідти до всіх чортів. Швидко зібрали всі речі. Дружина моя тоді була на сьомому місяці вагітності. Але для того, щоб перетнути кордон Канади та США в ті роки необхідно було мати підтвердження про наявність $1 600 на банківському рахунку. Шість сотень - це все, що в мене було тоді, тому я прямо пішов у кредитне товариство і зайняв тисячу, що бракує, там. Після цього я попрямував до Американського консульства в Монреалі, пред'явив їм $1 600 на рахунку; вони поставили всі необхідні печатки у документах і сказали "ок, можете їхати". Вийшовши з посольства, я побіг у кредитне товариство та повернув тисячу назад. Ось так ми і перетнули кордон США маючи на рахунку лише $600. Нас чекав на Сан Франциско”.

Щоб забезпечувати зростаючу родину, Джим влаштувався працювати слюсарем-механиком. А у вільний від роботи час став вигадувати різні “штукенції” для гітаристів. “Президент компанії, в якій я працював, також грав на гітарі, як і я. Він попросив мене зробити те, що ми зрештою назвали ВУ-тюнером (VU-Tuner). ”Цей пристрій розміщувався на верхній деці гітари та мав платівку, яка вібрувала в резонансі з шостою гітарною струною Мі”. Пізніше ця ідея набула розвитку у вигляді продукту під назвою Vibra-Tuner, який Джим Данлоп просував у музичних магазинах у вихідні. Однак, незважаючи на те, що на ринку не було нічого подібного, новинку було прийнято досить прохолодно.

“На тому етапі я втрачав гроші та працював у мінус. І ось, якось у Сан Франциско при черговій спробі продати свій вібратюнер одному хлопцю, я почув від нього "ось би дістати хороший каподастр для 12-струнної гітари". І я вирішив зробити такий. Розробив і запатентував натяжну колінчасту конструкцію або "Toggle capo". Разом із дружиною ми почали самостійно їх виготовляти. Це та сама модель, яку ми сьогодні називаємо 1100. Незабаром я вирішив трохи вдосконалити конструкцію та запатентував ще один каподастр із можливістю регулювання натягу з однієї із сторін. Ми назвали цю модель 1400 (сьогодні відому як Professional Toggle Capo).

Реакція музикантів і музичних магазинів на перші моделі каподастрів Dunlop була негайною і на щастя тепер була позитивною. Одним з найвпливовіших людей з господарів магазинів/гітарних майстерень у Берклі був Йон Лундберг. Ця людина була одним з лідерів суспільства гітарних майстрів Берклі, що розвивається, і непохитним авторитетом у сфері ремонту акустичних гітар у 60-х роках. Він регулярно купував каподастри у Джима і, якось, під час розмови висловив думку, яка назавжди змінила життя Данлопа. “Лундберг захотів, щоб я виготовив металевий медіатор-кіготь (thumbpick) на кшталт старих моделей National, оскільки їх просто перестали випускати. Я погодився їх виробляти, а він став їх купувати у мене”.

Гітарний медіатор: революція

Несподівана пропозиція гітарного майстра з Берклі запустила цілий вир подій, які в результаті привели Джима до створення того, що ми сьогодні знаємо як корпорація Dunlop Manufacturing, Inc. Дедалі більше відомих музикантів почали використовувати продукцію Dunlop, що дозволило Джиму далі розширювати асортимент. Прислухаючись до музикантів, помічаючи вільні ніші на ринку і справді талановитим механіком, Данлоп пропонував музикантам незрівнянно більше варіантів вибору музичних аксесуарів.

“Мені справді хотілося виготовляти те, що використовуватимуть музиканти. Я отримав патент на медіатор для великого пальця (thumbpick), який був закруглений в області кутикули та виробляв його у шести різних розмірах. Після цього успіху я вирішив, що настав час переходити до плоских медіаторів, і почав з моделей з перфорованого целулоїду. У ті дні вибір був мізерний і ви могли вибирати тільки з трьох товщин: heavy, medium та light. Я ж шукав щось, що виділить мої медіатори серед інших подібних, тому вирішив випускати нейлонові медіатори у шести різних товщинах, від 0.38мм до 1.0мм – від справді тонкого до справді товстого. Нейлонові медіатори стали справжнім проривом і ми й досі їх виготовляємо”.

Данлоп скористався успіхом своїх нейлонових медіаторів і почав експериментувати з різними формами, товщинами, матеріалами і, непомітно для себе, назавжди змінив весь музичний світ. Відкритий для ідей музикантів і керований бажанням розвивати нейлоновий медіатор, Данлоп продовжував шукати способи покращити свою продукцію.

“Я читав кожен випуск журналу Guitar Player Magazine і вишукував уривки статей, де гітаристи описували, якими медіаторами вони грають. Завдяки цій інформації (в основному про їхню форму) я зібрав усі ідеї разом і так з'явилися медіатори Jazz I, II та III. Особливий успіх мав Jazz III - ми продали чимало цих медіаторів”.

Замість того, щоб розслабитися та насолоджуватися успіхом вже існуючої лінійки медіаторів, Джим продовжив рух уперед. Святий грааль серед матеріалів для виготовлення медіаторів тих років – черепашого панциря – перестав бути доступним і ніхто не міг запропонувати йому гідної заміни. Данлоп почав експериментувати з новим матеріалом під назвою Tortex, який за популярністю нітрохи не поступався нейлону, йшов з ним ніздря в ніздрю, а наприкінці 90-х взагалі став хітом продажів №1 у світі!

Більш жорсткий, ніж нейлон, міцніший, ніж целулоїд, гнучкий, але пружний, Tortex здійснив революцію. Після появи цих медіаторів, групи світового рівня такі як Metallica, Soundgarden, Nirvana, Alice in Chains і багато інших стали використовувати виключно їх. Якщо Jazz III був потраплянням у мішень, то Tortex потрапив у саме яблучко.

Модельний ряд медіаторів Dunlop продовжував зростати та поповнюватися новими матеріалами, формами, кольорами, текстурами та графікою. З'явилися моделі Delrin та Ultex, а також серія Primetone, яка стала справжнім витвором мистецтва. І кожна нова модель втілювала в собі повагу до музикантів, увагу до кожної найдрібнішої деталі та таку ж скрупульозність, як і під час виготовлення Джимом Данлопом свого першого медіатора.

Гітарний слайдер: зберігаючи американські традиції

Ви, напевно, вже оцінили підхід Джима Данлопа до виготовлення медіаторів – усвідомлювати потреби ринку, впроваджувати високоточне виробництво, надавати гітаристам широкий вибір опцій та вивчати тональні нюанси різних матеріалів. Без сумнівів зрозуміло, що такий самий підхід він застосував, коли вирішив почати виробництво гітарних слайдерів.

Після випуску тонбару (суцільнометалевий слайдер для гри на pedal-steel гітарі) для компанії Ernie Ball, Данлоп придбав компанію, що випускала скляні слайдери. У ті часи було доступно лише кілька розмірів та товщин слайдерів. Але незабаром із приходом Джима все змінилося.

“Раніше всі розміри вказувалися в дюймах. Ми стали використовувати міліметри скрізь і розширили кількість доступних розмірів, включаючи різні товщини скла - тонке, середнє і по-справжньому товсте - а також різні діаметри слайдерів для різноманітного звучання. Також, як і скрізь раніше, спочатку ми намагалися зрозуміти саму суть продукту, а потім розширювали кількість доступних його варіацій. Ми почали з виробництва прозорих скляних слайдерів, потім прийшли до моделей з латуні, стали до увігнутих, керамічних і фарфорових слайдерів”.

Сьогодні компанія Dunlop Manufacturing є беззаперечним лідером у виробництві слайдерів для музикантів будь-якого рівня завдяки найбагатшому вибору розмірів та матеріалів, а також підписним моделям таких легендарних музикантів як Billy Gibbons, Derek Trucks, Joe Perry та іншим.

Cry Baby: традиції та інновації

У 80-ті роки компанія Dunlop асоціювалася в першу чергу з акустичними (фолк) гітарами, пропонуючи музикантам слайдери, каподастри та медіатори. Ведений бажанням розширити свій бізнес, Джим Данлоп вчасно спіймав хвилю з легендарним брендом педалей wah-wah Cry Baby, який у ті роки був на межі зникнення. "Педалі були відсутні на ринку вже 6 місяців", - каже Джим. “Ділери не могли отримати їх для реалізації у магазинах. Ми захотіли повернути їх назад”.

Данлоп розшукав контакти необхідних людей, обчислив тих, кому можна зробити комерційну пропозицію, і стрімголов кинувся у світ гітарних ефектів, придбавши цей “священний” бренд. Це безстрашне рішення назавжди змінило вектор розвитку компанії Dunlop, не говорячи вже про глобальний музичний бізнес. Ось і настав час з'явитися Джиммі Данлопу, сину Джима. Він став людиною великих змін у компанії.

"Ця подія повністю змінила напрямок компанії" - каже Джиммі. “Для нас це був дуже нехарактерний продукт, порівняно з усім тим, що ми виробляли на той час. Щойно ти був механіком-слюсарем, що випускає аксесуари, такі як слайдери, медіатори та каподастри, і ось, раптово занурюєшся в електроніку, береш бестселер усіх часів – педаль ефектів номер один. Не було ні вагань, ні сумнівів, а слово “невдача” не було у словнику Джима. Він просто сказав: "Я ще не зовсім розумію, що це таке, але збираюся з цим розібратися".

Саме здатність побачити можливість і реалізувати її стала головним принципом компанії Dunlop, і ніколи вона не була так явно виражена як у випадку з придбанням Cry Baby, незважаючи на те, що цей перехід не був простим. Були технічні та логістичні перешкоди, що заважали розвитку лінійки Cry Baby, які довелося долати.

“Це була чудова можливість продемонструвати небачений раніше рівень виробництва, – каже Джиммі, – і вивести лінійку Cry Baby на абсолютно новий рівень якості. Ми й сьогодні ретельно тестуємо кожен компонент – чи то потенціометри, перемикачі чи індуктори – і шукаємо способи покращити їх. Комусь може здатися, що "квакушка" - це простий у виробництві пристрій, але насправді там достатньо своїх хитрощів. Згадайте історію, коли Хендрікс підбирав собі Cry Baby, йому довелося випробувати шість чи сім педалей, перш ніж він знайшов ту саму, що підійшла йому за звучанням, бо індуктори були абсолютно різними. Потрібен був деякий час, щоб довести продукт і зробити все правильно. Втім, ми ніколи не припиняли працювати над ним”.

Данлоп усе зробив правильно, зібравши команду видатних інженерів та постійно контролюючи якість комплектуючих. Результат ми можемо почути на записах і концертах музикантів, які грають у найрізноманітніших стилях. Звучання Cry Baby - невід'ємна частина саундтреку нашого життя, і достатньо лише поглянути на список артистів, що використовують цю педаль: Jimi Hendrix, Buddy Guy, Eddie Van Halen, Slash, Joe Bonamassa, Zakk Wylde, Kirk Hammett, Jerry Cantrell - щоб зрозуміти, наскільки вона важлива висловлювання музичної експресії. Як каже Джиммі Данлоп: "Cry Baby це і є музика".

Jimi Hendrix Series: голос легенди

З придбанням Cry Baby компанія Dunlop міцно вкоренилася у свідомості музикантів у ролі виробника електроніки. Незабаром їм представилася можливість не лише розширити лінійку педалей ефектів, а й трансформувати взаємини з музикантами/артистами всього світу.

“Нам запропонували представити “прокачану” wah педаль у Японії, і ми вирішили, що вона має бути заснована на звучанні Джімі Хендрікса” - каже Данлоп. “Хендрікс – найважливіший гітарист з тих, хто коли-небудь використовував цю педаль, тому ми модифікували її згідно специфікацій Джімі. У ті часи багато хто випускав продукцію з ім'ям або портретом Хендрікса, але при цьому до ладу не платив роялті його родині. Ми не хотіли чинити так. Ми хотіли зробити все правильно.

Джим Данлоп зв'язався з батьком Хендрікса, Елом і повідомив йому, що компанія Dunlop хоче випустити wah педаль з ім'ям Джімі, і має намір платити Елу роялті за кожну продану педаль. Заручившись підтримкою сім'ї легендарного музиканта, Данлоп виявив природну цікавість та винахідливість, що дозволило йому дослідити інші інгредієнти рецепту звучання Хендрікса.

“Ми вирішили, що якщо легендарний і впливовий гітарист усіх часів використовував продукт - то це дуже хороша рекомендація. Спочатку ми хотіли просто виготовити wah педаль Хендрікса, але згодом “поклали око” на весь його ланцюжок ефектів. Це призвело нас до Fuzz Face Distortion, потім Uni-Vibe Chorus/Vibrato та, звичайно, Octavio Fuzz. Всі ці ефекти тоді не випускалися і ви не могли придбати їх у магазині, при тому, що всі вони приголомшливі”.

Повний рішучості розширювати свій бізнес і догодити музикантам, Джим Данлоп консультувався і співпрацював з експертами, які мали відношення до звучання Хендрікса і схем його педалей, для відтворення цих знаменитих продуктів. Сьогодні Dunlop є зберігачем сигнального ланцюжка Хендрікса і дуже серйозно ставиться до цієї ролі. А музиканти всього світу використовують fuzz, wah та інші ефекти Хендрікса для створення незліченних хітів.

MXR: епоха відродження

"Збройний" Хендріксівськими ефектами, Dunlop став повноправним гравцем у світі гітарної електроніки. Через деякий час компанія придбала ще одну класичну лінійку ефектів: MXR. У 70-х роках було просто неможливо почути запис популярного гітариста чи гурту, де б не використовувалася педаль MXR: Led Zeppelin, Van Halen, Rolling Stones, та багато інших користувалися яскравими коробочками з написом MXR для отримання свого класичного звучання. Але 70-ті змінилися 80-ми, стилі музики змінилися, і те, що раніше було популярним і крутим, раптово вийшло з моди. Продукція MXR здавала позиції, але Джим Данлоп гідно оцінив спадщину та потенціал цієї компанії.

Джиммі Данлоп згадує ситуацію, що склалася в той період: “Безсмертне звучання Phase 90 завжди було популярним. Але 1988 року ніхто не хотів купувати Dyna Comp або Distortion+. У моді були рекові прилади. Пройшло ще занадто мало часу, щоб ці педалі викликали ностальгію і набули другої хвилі популярності”.

Тим не менш, незабаром цей новий виток настав. Грунтуючись на класичній продукції MXR, Dunlop почав розширювати асортимент та впроваджувати інноваційні рішення, пропонуючи музикантам нові цікаві продукти.

“Щойно ми почали випускати розроблені нами продукти”, - каже Джиммі, - “маса подій почала відбуватися з MXR. Ми асоціювалися з wah педалями, тому перш за все випустили MXR Auto Wah. Ми презентували новий компресор Super Comp. Потім до нас приєднався Едді Ван Хален і ми створили для нього фазер EVH 90, і це стало справді другим наступом MXR. Це забавно, тому що Ван Хален - це гітарист, якого справді асоціюють насамперед із MXR”.

Данлоп створив багато вдалих педалей під маркою MXR. "Ми розробляли педалі спільно з Zakk Wylde, Kerry King, Slash та Dimebag", - каже Джим. -Було неймовірно приємно стежити за розвитком цього бренду”.

І цей розвиток супроводжувався безліччю педалей, що випускаються (і ще більшою кількістю нових розробок). Класичні моделі, такі як Phase 90 та Dyna Comp сусідять із сучасними Super Badass Distortion та Carbon Copy Analog Delay. Збереження традицій, але при цьому постійний рух уперед – ось головний принцип Dunlop!

Сьогодні модельний ряд MXR настільки популярний і актуальний, що вже складно пригадати часи, коли цифрова рекова обробка, що займає численні стійки, не тільки була хітом продажів, але й здавалася головним вектором розвитку. Сьогодні рекові прилади 80-х покриті пилом забуття, тоді як маленькі кольорові аналогові коробочки популярні як ніколи.

"Зараз навіть думка про це здається дивною", - каже Джиммі. -А тоді ці чудові коштовності просто лежали нікому не потрібні. Але вони звучали вірно. Ми не знали, чи аналогове звучання повернеться в тренд. Балом правила "цифра". Цифрові прилади звучали прозоро та чисто, та були важливою частиною популярної музики. Потім настала епоха гранжу, і тоді аналогові ефекти повернулися до гри. Всі ці групи відроджували та переосмислювали звучання, принесене Джиммі Пейджем та Stones у 60-х та 70-х. Повернувшись якось, ці педалі не підуть ніколи”.

Наступні 50 років

Перша половина століття для компанії Dunlop була найнеймовірнішою, приголомшливою, надихаючою та тріумфальною в історії музичного бізнесу. Почавши як скромний виробник каподастрів, Джим Данлоп перетворив свою музичність, технічну підкованість та безстрашність на легендарну компанію, що пропонує для музикантів усього світу інноваційні аксесуари, педалі ефектів і не тільки. І незважаючи на все це, Dunlop - це все ще сімейний бізнес, а відділ розробки та виробництво, як і раніше, розташовані в Беніції, штат Каліфорнія, з командою з більш ніж 250 професійних і відданих фахівців, які напружено працюють щодня для того, щоб виконати зобов'язання Джима - забезпечувати музикантів обладнанням, якого вони потребують!

У наступні 50 років ми побачимо розширення модельного ряду медіаторів, каподастрів, слайдерів та ефектів педалей Dunlop. Будучи безперечним лідером серед виробників аксесуарів, Dunlop серйозно зайнявся виробництвом струн – з високотехнологічним виробництвом та підтримкою музикантів топового рівня, таких як Marcus Miller, Jerry Cantrell та Zakk Wylde.

У світі гітарних педалей Cry Baby і MXR перетворилися зі скромної жменьки автентичних ефектів на величезні та різноманітні лінійки продуктів з безліччю нових інноваційних розробок, а бутиковий підрозділ Джорджа Тріпса Way Huge випускає одну унікальну педаль за іншою, пропонуючи музикантам ще більший . Багато людей називають дітище Джима Данлопа останньою по-справжньому рок-н-рольною компанією. Dunlop розуміє і шанує традиції, що склалися, при цьому дивлячись у майбутнє - з тим же баченням, енергійністю і завзятістю, з яким її засновник створював свій перший медіатор 50 років тому!

Цікаві факти

• У 1982 році Whirlpool, конгломерат, який володів правами компанії Thomas Organ, вирішив її розпустити та припинити випуск вау-педалі. Ось тільки людина на ім'я Джим Данлоп не могла допустити, щоб це сталося. У розпал ліквідації Thomas Organ Джим зв'язався з віце-президентом Whirlpool і висловив бажання придбати права на виробництво «вау»-педалі. Віце-президент не був досвідчений у музичному бізнесі, тому з радістю погодився на таку угоду.
• У 2008 році wah педаль Джімі Хендрікса пішла з аукціону за астрономічні $15 500. До її покупця відразу звернулися популярні музиканти з проханням позичити її на якийсь час. А вже у січні 2017 року з аукціону цю педаль було продано за $27 500!

За матеріалами, люб'язно наданими компанією Jim Dunlop

Переклав та підготував Іван Дубов