Стаття: Історія одного подарунка з великої літери W

Друзі! Ми продовжуємо цикл публікацій пізнавальних цікавих статей з нашого журналу JAM Music Magazine.

Вся ця історія цілком могла пройти тихо і непомітно, канути в лету, забути і проїхати повз, як маршрутний автобус або поїзд метро. І якщо власне зав'язка, підозрюю, нічим екстраординарним не заманить читача, то майже детективний розвиток сюжету та розв'язка зі щасливим фіналом вийшли зовсім несподіваними, хвилюючими та приємними для нас.

Частина I. «Що тобі подарувати...?»

День народження – приємна штука, особливо для іменинника. 2012 року іменини справляли у Warwick – 30 років «стукнуло» відомої німецької фірми. У 1982 році неспішно, але впевнено компанія під керівництвом Ханса Пітера Вілфера почала випуск бас-гітар у Саксонії, на фабриці в місті з невимовною назвою Маньойкіршен… еэ… Маркнойкірхен, загалом Markneukirchen.

За 30 років фабрика Warwick виросла в унікальне, єдине у світі хай-тек виробництво. Тут успішно застосовується цілий букет інновацій, таких як використання сонячного світла для отримання енергії та природного освітлення приміщень вдень, використання геотермального підігріву та рециркуляції тепла у приміщеннях. Warwick створили ультратонке лакофарбове покриття на водній основі, що не забруднює атмосферу. Крім цього, Warwick стали першою компанією в музичній індустрії, що отримала статус «Carbon Neutral» – виробництва зі зниженими викидами вуглекислого газу в атмосферу. До того ж компанія бере участь у міжнародних проектах із озеленення та відновлення лісів в Африці. У 2011 році фабрика Вілфера отримала престижний сертифікат Європейського Союзу EMAS-III (EU Eco-Management and Audit Scheme). Обладнання на фабриці Warwick – це предмет окремої статті та заздрощів багатьох конкурентів. Це і сушильні камери з контролем температури та вологості, в яких деревина міститься від трьох до десяти і більше років, перш ніж потрапити у виробництво, та 5-осьові верстати з точністю в одну соту відсотка, здатні втілити будь-яку фантазію дизайнера. Warwick сьогодні є найбільш високотехнологічним музичним виробництвом не лише в Європі, а й, мабуть, у всьому світі. Тому й виходять у них справжні витвори мистецтва, з самобутнім дизайном і звучанням, яке ні з чим не сплутаєш. А це вірна ознака імені, імені з великої літери.

«Так, простим подарунком тут не відбудешся», подумали ми і напружили мізки. Треба було вигадати щось екстраординарне, незвичайне, і водночас просте. Було ухвалено рішення «замахнутися» на інструмент, точніше на створення гітари-подарунка, тільки справжньої, з усіма нюансами та дрібницями, за образом та подобою оригінальних «німців» Warwick. Добре, що наші золоті руки – майстри з гітарного сервісного центру та електронники дали добро. У їхньому арсеналі є все необхідне обладнання, що дозволяє створити інструмент, що називається, з нуля: від дерев'яної заготовки, фарбування та сушіння, до встановлення електроніки, механіки та струн. До речі, ми вже мали успішні гітари-подарунки. Рік тому, до дня народження керівника нашої компанії, ці майстри побудували електрогітару, і це не в останню чергу вплинуло на вибір подарунка для Ханса Пітера Вілфера.

Частина II. «Віддай рог!»

Але перед тим, як будувати, треба було знати, яким він буде – наш інструмент. На цьому етапі вирішення завдання «взяв на себе і гордо ніс» наш дизайнер Ігор Лістопад. Колективний «моск» компанії дійшов висновку, що форма гітари для кращої ексклюзивності повинна обігравати логотип Warwick, найяскравішим елементом якого є перша велика літера «W». Ескіз на аркуші паперу показали Ігорю, і він почав «втілювати» його на комп'ютері.

Спочатку ідея була наступною – корпус у вигляді великої літери "W". До нього праворуч кріпиться гриф і все, що належить: бридж, струни, електроніка, датчики. Виходило начебто й непогано, але спливли певні нюанси: гриф повністю перетинав букву W по горизонталі і позбавляв її привабливості. Вихід один - укласти "W" на бік, і нехай гриф бере початок з її центру. Вийшло дуже красиво, але як на вузькій ділянці деревини закріпити гриф, розмістити звукознімач та бридж? І найголовніше – як на ньому триматимуться важкі «крила»?

Як вони тримаються, для мене досі загадка. Але наші гітарні майстри Юра Савченко та Женя Разін рішуче взялися зробити ЦЕ. З трьох шматків твердого клена, посилених палісандром, створили основний елемент – наскрізний гриф. До нього приклеювалися «крила» з вільхи, добре, що вона відносно легка. Корпус вирішено було покрити ефектним чорним матовим лаком, на накладці грифа зробити перламутрову інкрустацію з числом 30 - круглої дати компанії Warwick, а на голівці грифа до традиційного логотипу додати пафосне "Anniversary", щоб іменинник від щастя не забув, що він . Забудеш таке…

“Побудувати такий інструмент було певною мірою викликом для нас. Концепція інструменту вимагала компромісу між «грабуванням» гітари та збереженням задуманої форми. Після того, як було знайдено певний баланс між цими параметрами, вибрано сорти дерева та визначено конструкцію, ми приступили до виготовлення. Хоч нам і було зрозуміло, що цей бас матиме суто подарунково-сувенірне призначення, ми все одно намагалися дотримуватися «законів жанру». Профіль грифа, радіус накладки, матеріал ладових порожків, фурнітура та електроніка – все це було зроблено та підібрано відповідно до специфікацій Warwick. Вже якщо віддавати шану великій фірмі – так до дрібниць!)))”

Юра Савченко

“Насправді нелегко написати розгорнуту статтю про виробництво суто механічне. Проте нюанси були. Наприклад, для того, щоб корпус у вигляді літери «W» не здавався дуже масивним, датчики довелося сильно нахилити, і центральну частину вдалося зробити більш витонченою. Це дозволило перейти до грифу плавно, без уступів. Та й сам гриф виявився дуже довгим. Тому ми вирішили його зробити не стандартним, а 33-дюймовим – коротким. Благополучно використали брусок венге, куплений рік тому для виготовлення накладок грифів. Це надало дуже «варвіковський» вигляд разом із фірмовим пером. Деякі хвилювання були під час вибору матеріалу для корпусу. Вільха – досить пухке, пористе дерево. Але її “фортеці” вистачило принаймні для транспортування. Колір, звичайно, одразу просився чорний. А те, що він матовий, надало інструменту аристократизму та деякої готичності.

Женя Разін

Отвори під звукознімач довелося фрезерувати з хірургічною точністю. Місця не те, що мало – його просто не було, і два «оселедець» MEC Jazz – все, що теоретично можна було хоч якось вживити в «тіло». Довелося трохи нахилити датчики проти годинникової стрілки, щоб поміститися в корпус. Випадково вийшло як у легендарного Warwick Thumb. :) Потім у хід пішла оригінальна механіка - струни, колки, бридж, верхній поріжок, потенціометри. Розпаяне та дбайливо екрановане нашими електронниками черево літери «W» сховало в собі пасивну схему з двома гучностями та тембром. Три хромовані ручки розташувалися трикутником на одному з крил. Насамкінець навіть знайшлося місце для гудзиків під ремінь, щоб імениннику можна було стоячи «виконувати» на подарунку улюблені мелодії Саксонської землі. Як то кажуть, все для тебе!

Частина III. «Загубилася Я!»

Подарунок вирішили відправити до Німеччини експрес-поштою без проблем, щоб швидко і надійно. Спеціально для «літери» було виписано алюмінієвий флайт кейс RockCase, в яких, як правило, приїжджають серійні та замовні Німецькі Warwick'і. Її дбайливо укутали, поклали в кейс і відвезли на пошту. Там посилку проінспектували, наказали все розкрити та продемонструвати. Крім цього, необхідно було забезпечити подарунок документами, що було зроблено успішно. Далі нічого не віщувало проблем, тим більше від когось, а від доблесної німецької пошти на них не чекав ніхто.

Після відправки пройшло вже тижнів зо два-три, а реакції від Warwick все не було. Німці – народ «суворий», але ми все ж таки сподівалися на сплеск емоцій. ))) Переславши трекінг номер нашому «агенту» в офісі Warwick, який мав до останнього мовчати і не видавати секрету, ми терпляче чекали на відповідь. Чекали і передчували, що він буде, адже такий «вантаж» просто не може залишитися непоміченим. Написали «агенту» ще раз, і він відповів, що вони не отримали подарунка. Далі пішов дайв в електронний портал поштової служби та відповідь, що, мовляв, все OK – одержувачу Herr Wander вантаж доставлено! Якому Herr? Де цей Wander живе? Уявилося, як він уже тягне свої пустотливі рученята до нашого подарунка.

Істерика тривала ще якийсь час. Але потім крок за кроком вдалося простежити шлях загубленого в Німеччині інструменту. Виявилося, що гітара застрягла на митниці і не може (схоже, завдяки тому ж комісару герру Вандеру) дістатися адресата – були потрібні додаткові документи до вантажу.

Частина IV. «W Bass»

Події цієї частини багатьом уже відомі. На нашу радість Хансу Пітеру Вілферу подарунок дуже сподобався. Ще восени 2012 року він поділився радістю з усіма фанатами Warwick на офіційному сайті www.warwick.de та на своїй сторінці у Facebook: «Отримати такий подарунок від моїх бізнес-партнерів з України – це надзвичайно!»

Справжній сюрприз на нас, офіційного дистриб'ютора Warwick в Україні, чекав вже на січневому NAMM Show 2013 в Анахаймі (Каліфорнія). Компанія Warwick офіційно оголосила про випуск обмеженої партії інструментів W Bass під маркою RockBass в 2013 році! Такі справи.

Що тут додаси? Для нас залишити слід в історії Warwick – це велика честь! Ось такі дивовижні речі трапляються у житті. Мрії з ідей та ескізів на клаптику паперу перетворюються на реальність. Все, що потрібно – це зробити WАГ!

Іван Дубов