Стаття: Сольфеджіо та як з ним боротися

Згадуючи своє навчання в музичній школі, ніколи не замислювалася над тим, що мені випаде така радість - викладання диво-предмета СОЛЬФЕДЖІО!

Я пам'ятаю ці чудові болісні години, що протікають в інтервалах, акордах і їхніх зверненнях, а головне - у величезній кількості диктантів. Завчаючи все це, не шукала логіки - просто зубрила тому, що ПОТРІБНО. Скажу чесно - були п'ятірки, які пізніше допомогли мені вступити до музично-педагогічного училища і з задоволенням там відучитися приголомшливих чотири роки.

Але повернемося до теми сольфеджіо. Потрібне воно чи ні? Скажу інакше: чи можна вивчати мову, не знаючи алфавіту й основ граматики? Звичайно ні! На сьогодні в процесі викладання гри на фортепіано я зіткнулася з тим, що діти із задоволенням "знімають" з рук, ігноруючи нотний текст. Це стосується і гітаристів. І це зрозуміло - візуально запам'ятовується набагато легше, але... Педагог не завжди поруч, а грати хочеться, як не дивно. І тут починається мука і поняття про необхідність вивчення нот, знання тривалостей і вміння рахувати на ці різні розміри.

Починаючи вивчати тривалості, зустрічаються з необхідністю не просто математичного підходу. Приголомшливо працює асоціативне мислення. Особливо для молодших школярів. Хоча й для старших простіше створювати образ, ніж сухі цифри та лічбу. Коли включається логіка - починається розуміння й осмислення значущості музичного розміру, від якого відштовхується будь-який музикант: від барабанщика до піаніста.

Опанувавши тривалості та вникнувши в суть рахунку, починаємо вивчати ноти. І тут починається найцікавіше. Як відомо, всі діти різні, швидкість розумового процесу сильно відрізняється, але вчити треба. І тут теж нам допомагає асоціація і логічне мислення. Як виявилося - все гранично просто, головне не переплутати місце проживання кожної ноти (для початку першої октави). Мені сподобалося порівняння з місцем проживання, а конкретно - з поверхом. Як можна піти жити сьогодні на третій поверх замість рідного другого, а завтра, раптом, полінуватися і не дійти до своєї квартири? Смішно? Але працює!

Перша октава - база всієї нотної співдружності. З неї починається нотна грамота. Потім плавно, спираючись на логіку проживання нот першої октави, йдемо в другу, малу тощо. Щоб спростити освоєння місця розташування нот в інших октавах, спираємося на проживання всіх нам відомих нот До. Якщо придивитися уважніше, бачимо приголомшливу річ - вони дзеркальне відображення одна одної. Нота До другої октави - відображення До малої, а До третьої - відповідає дзеркальному відображенню До великої. Ось вам і весь секрет - усе геніальне просто! Вивчаємо все До, а інші ноти елементарно обчислюються логічним шляхом.

Усі музиканти користуються, в основному, цим діапазоном. Якщо, раптом, вище або нижче - чарівна 8 з пунктирним штрихом вирішує і ці проблеми. Тож нічого особливо складного немає.

Паралельно пишемо диктанти на знання нот і тривалостей, закріплюючи засвоєне. Плюс ускладнюємо завдання: переносимо написані мелодії в різні октави. Ну і, звісно ж, співаємо сольфеджируючи, що не всім подобається, але дуже корисно.

Грамоту якось побороли. Йдемо далі. Впроваджуємо поняття будови мажору, вводимо тони і півтони, на яких надалі починаємо будувати інтервали, вводимо знаки альтерації, що само по собі є вже серйозним поняттям у сольфеджіо. Для початку вчимося вираховувати який інтервал на прикладі наших диктантів, аналізуючи їх, а потім додаємо на слух малі інтервали та великі. Вони, звісно, сильно відрізняються, але все одно навчитися визначати їх на слух - завдання не з легких. Час найкращий вчитель, головне навчити слухати.

Знайомимося з видами мінору, поняттям паралельний мінор. Вчимося запам'ятовувати мелодії з назвою нот на пам'ять. Пробуємо їх записувати, диригуючи собі. Тут починається "початкова композиція" (оскільки діти пишуть усі знайомі ноти - раптом попадеться потрібна), але ми не відступаємо і тренуємо пам'ять. Результат буде в будь-якому разі, рано чи пізно, але навичка прийде.

Як підсумок річного курсу із сольфеджіо вчимося транспонувати, визначаючи щаблі мелодії, знайомимося з акордами. Гітаристам транспонувати легше, ніж піаністам. Це пов'язано зі специфікою інструмента. Але вміння записувати ніколи не було зайвим. Тож приділяємо цьому етапу увагу, що нескладно, якщо вмієш рахувати ступені від тоніки, яку треба визначити і пам'ятати.

Батьки дітей, які навчаються в "Студії музичного розвитку JAM"часто запитують, чи можна обійтися без сольфеджіо. Я відповідаю, що можна, але тільки до того моменту, поки не починаєш займатися музикою. Не можна бути грамотним музикантом, не знаючи теорії. Часто ми чуємо про музикантів-самоучок, але це винятки з правил, які все одно сідають за підручник теорії музики, щоб записати свою музику. Є багато програм, які полегшують цей процес. Але знання нот вони не замінять.

Тож сміливо починаємо боротися з предметом сольфеджіо! І пам'ятаємо, що немає нічого такого, чого не засвоїть наш чудо-мозок (за бажання, звісно). Удачі всім на музичній ниві!

З повагою до світу музики і до всіх,

хто до нього трепетно ставиться!

Викладач постановки голосу кафедри

академічного та естрадного вокалу Інституту Мистецтв

Київського Університету імені Бориса Грінченка.

Викладач сольфеджіо та фортепіано

Студії музичного розвитку JAM

Нагорна Божена Вікторівна