Стаття: Звук Сакса - Історія однієї ідеї

Саксофон - це один із найпопулярніших духових інструментів. Харизматичний зовнішній вигляд і неймовірно виразне звучання - далеко не всі залишаться байдужими до нього. У цьому нарисі я спробую пролити світло на таємницю походження цього унікального інструменту.

Адольф Сакс

200 років тому 1814 року, в маленькому бельгійському містечку Дінан у родині майстра духових інструментів народився маленький Адольф (Антуан Жозеф). Його батько - Шарль-Жозеф Сакс виготовляв кларнети і фаготи настільки високої якості, що 1818 року став придворним музичним майстром при Королівському домі Басків.

Усі діти в родині Саксів росли в оточенні музичних інструментів. Тож не дивно, що Адольф теж захопився конструюванням духових. Замість ігор зі своїми однолітками він вважав за краще сидіти в майстерні та спостерігати за роботою батька.

У шість років юний Сакс уже самостійно майстрував собі іграшки, а у дванадцять міг виконувати такі тонкі та складні операції, як виливок, виточування і шліфування клапанів, складання деталей дерев'яних духових інструментів, обкатка трубок валторни. У шістнадцять років разом з інструментами батька він надсилає на виставку і свої роботи: дві флейти і кларнет зі слонової кістки.

Коли Саксу виповнилося двадцять років, батько довірив йому керівництво своїми майстернями. Саме тоді Адольф робить перші серйозні кроки в галузі конструювання духових інструментів.

Однією зі значущих його робіт стало удосконалення в 1834 році кларнета німецької системи, а також оригінальне вдосконалення старого бас-кларнета, який і в наші дні зберігає форму і пристрій, розроблені Саксом.

У 1840 році Адольф починає замислюватися над створенням інструменту, який зміг би заповнити своїм звучанням прогалину в системі духового оркестру і став би чимось середнім між дерев'яними та мідними духовими інструментами.

Для здійснення свого задуму, він використав новий принцип побудови: з'єднав конічну трубку з тростиною кларнета і клапанним механізмом гобоя. Замість традиційної деревини, для виготовлення корпусу інструменту інструменту Сакс застосував метал.

Новий інструмент був вперше представлений на Брюссельській промисловій виставці в серпні 1841 року під назвою "Мундштучний офіклеїд*". Цей інструмент мав металевий конічний корпус, мундштук, майже без зміни запозичений у кларнета, систему кільцевих клапанів Теобальда Бема, але при цьому мав вигнуту форму.

*Офіклеїд - мідний духовий музичний інструмент, що зовні нагадує фагот. До середини XIX століття він був витіснений тубою і тільки зрідка використовується в духових, військових оркестрах деяких європейських країн (Франції, Італії) і країн Південної Америки.

У 1842 році Сакс прибув до Парижа, де також планував просувати свій новий винахід. Цього ж року композитор Гектор Берліоз, друг Адольфа і музичний новатор, публікує в паризькому виданні "Journal des Debats" статтю, присвячену новому інструменту, в якій вперше застосував назву "саксофон", що увіковічило прізвище Сакс, а незабаром набуло широкого поширення.

Тембр нового музичного інструменту виявився настільки цікавим, що багато музикантів одразу звернули на нього увагу.

Майстер переїхав до Франції, де вів клас саксофона в Паризькій консерваторії і видавав посібники зі школи гри на музичних інструментах. Паралельно він продовжував свої дослідження, прагнучи всіма можливими способами усунути ті неясності, які обмежували подальший розвиток інструментального виробництва того часу.

Однак незабаром Сакс став жертвою недобросовісної конкуренції. Інші майстри музичних інструментів неодноразово подавали на нього до суду, звинувачуючи в плагіаті. У підсумку судові витрати розорили Сакса, його фірма з виробництва музичних інструментів збанкрутувала, а багаторічні тяжби підірвали його здоров'я.

Проживши довге життя, Адольф Сакс не дожив до епохи джазу і помер у бідності 1894 року.

Пам'ятник Адольфу Саксу

Протягом кількох десятиліть до саксофона зверталися лише композитори Франції, і тільки значно пізніше він набув світової популярності і популярності. До початку XX століття багато композиторів і музикантів гідно оцінили цей цікавий музичний інструмент. Рахманінов доручив саксофону одну з найкращих своїх мелодій у першій частині "Симфонічних танців", Дебюссі написав Рапсодію для саксофона з оркестром, Глазунов - Концерт для саксофона з оркестром, Прокоф'єв, Шостакович і Хачатурян неодноразово зверталися до нього у своїх творах.

На знак визнання його заслуг, Адольф Сакс був зображений на банкноті в 200 франків, що перебувала в обігу до введення в Бельгії євро. На зворотному боці цієї банкноти були зображені силуети саксофоністів, собору і цитаделі Дінана (рідного міста Сакса).

Наприкінці XIX століття у США зародився новий музичний стиль - джаз, і саксофон майже одразу став його візитною карткою. Специфічне звучання інструмента і величезні виразні можливості якнайкраще підходили для цього стилю. Приблизно з 1918 року, за висловом одного з критиків, країну захлеснула "саксофономанія".

Налагоджене масове виробництво саксофонів сприяло їхньому швидкому поширенню, і вже за найбільш ранніми зі збережених записів джазових музикантів кінця 1910-х - початку 1920-х років можна почути, що саксофон користується величезною популярністю в цьому жанрі. В епоху свінгу (з середини 1930-х років) у моду увійшли джазові оркестри (біг-бенди), в яких група саксофонів стала обов'язковою частиною.

Сьогодні саксофон є невід'ємною частиною не тільки класичної, а й естрадної музики. Його звучання використовується в усіх музичних стилях, жанрах і напрямках: від військового духового оркестру до метал-гуртів. Цей інструмент можна побачити в консерваторіях, клубах, на концертних майданчиках і навіть у кабінеті президента США. Ідея простого музичного майстра, пройшовши крізь століття, змогла змінити весь світ.

Пам'ятник Адольфу Саксу

Іменем Сакса названо вулицю в Дінані; будинок, у якому він народився, було зруйновано, але на фасаді торгового центру, що стоїть на його місці, встановлено пам'ятну дошку. У місті також є невеликий пам'ятник Адольфу Саксу, який сидить на лавці зі своїм головним винаходом - саксофоном.

Максим Роговий

Гаряча лінія JAM